Zum Inhalt springen

War in Ukraine

“Learned independence” of Ukrainians or why Putin miscalculated

Von

Artikel teilen

In Kyiv a woman knocked down a Russian drone from a balcony with a jar of pickles. How did they expect to occupy this country?”, – Liubov Tsybulska wrote on her Twitter. She is the founder of The Center for Strategic Communications and Information Security under the Ministry of Culture and Information Policy of Ukraine.

This story about pickled cucumbers is one of the last stories that keeps our spirits high. Before that, we had heard about Roma people who stole a Russian tank and a postman who shot down a Russian jet and about an old lady who gave laxatives to Russian occupiers. Some of these stories are completely true. Others – impossible to verify.  

But these stories are not just important stories about war. They show us why Putin miscalculated everything about Ukraine. He thought that he invaded the country that would silently obey every false leader Russia was going to nominate. Instead, they were met with huge resentment at every level of Ukrainian society.

Several weeks before the war, I attended a training organized by the Women’s Guard, a non-governmental organization. The training was aimed to teach women self-defense and survival skills during wartime. The conference hall of the Kyiv Institute of Postgraduate Education was packed with women and journalists.
I gave an interview to a Canadian channel. I was telling them how anxious but fearless we are. That we will resist, but that we need more knowledge to survive. And then I said: “Russia doesn’t realize how drastically Ukraine has changed.” 

But further events showed that even I had underestimated their poor understanding of us.
And this is good news! Because that is one of the reasons why Putin can leave behind his dreams about “capturing Kyiv in three days.” I realized how deep this misunderstanding of us was when Russia brought former president Victor Yanukovych to Minsk in order to reinstall him in Kyiv. This news was met unanimously with laughter all over Ukraine. 

Viktor Yanukovych fled from Ukraine after the revolution in 2014. He failed to keep Ukraine on the European track and was violently suppressing protests. But we forced him to flee. Ukraine chose a democratic future and realized that the people’s views and demands matter, and that we really do hold the power to influence our own country’s direction. Unfortunately, the majority of post-soviet countries still bearing the burdens of Russian occupation and administration couldn’t repeat Ukrainian success.

What made Ukraine an exception? One cannot explain it in one sentence. I have to give you a short guide to the events that shaped the democratic struggles of modern Ukrainians.


Learned independence

A lot of people know about “learned helplessness”. It is a mental state in which an organism is forced to bear aversive stimuli, or stimuli that are painful or otherwise unpleasant. And this situation is beyond a person’s control. As a result, an individual starts to believe in her or his inability to achieve goals. 
But I would say that Ukrainians are in a "learned independence" state. Every successful protest or revolution has taught Ukrainians that the people’s will matters. Here are some key events:

The revolution on Granite. A student’s protest campaign that took place in Kyiv in October 1990, right before Ukraine gained its independence. The turning point of the revolution’s events was the students’ hunger strike. The main demands of the protesters were:

- Not to sign the New Union Treaty.

- Military service of Ukrainians only on the territory of the Ukrainian Soviet Socialistic Republic.

- Nationalization of the property of the Communist Party of Ukraine.

- Resignation of the Chairman of the Council of Ministers of the Ukrainian SSR, Vitaliy Masol

One of the posters read:
“It is better to die than live in the Soviet Union”.
All demands were satisfied to some degree, though not completely. 

Murder of the Ukrainian journalist Georgy Gongadze. 
Georgy Gongadze was a prominent Ukrainian journalist. In the early 90s, when the media in Ukraine were censored, he wasn’t afraid to criticize the government sharply and openly. He was well known for his strong position against the second president of Ukraine, Leonid Kuchma.

Gongadze disappeared in September in 2000 and two months later he was found beheaded in the forest. His death caused several waves of protests. The protesters demanded a thorough and transparent investigation and were campaigning under the slogan “Ukraine without Kuchma.” These protests promoted the consolidation of democratic forces which would ultimately lead to another victory for Ukraine's pro-democracy movement.

Orange Revolution. The main reason behind the Orange Revolution was electoral fraud during the presidential elections in 2004. As a result, protesters achieved a re-vote after the initial results of the run-off elections were annulled.

And finally, the Revolution of Dignity which ended the corrupted regime of president Viktor Yanukovich. The Revolution of Dignity became a point of no return. Ukraine chose democracy and a European future.
I only mentioned these recent events, but our political traditions with Russia have differed for centuries. 

A large part of the modern Ukrainian territory  was part of the Grand Duchy of Lithuania and later - the Polish-Lithuanian Commonwealth which is known for centuries long traditions of noble democracy and religious tolerance. After all these events (and many more that  haven’t been mentioned) the Ukrainian people have learned that everything depends on them. 

The difference between Russia and Ukraine is felt especially clearly when we communicate with our relatives from Moscow, Saint-Petersburg or Nizhniy Novgorod, trying to persuade them to protest against Putin’s war crimes.  We mostly hear from them:“What can we do?”, “It is not our fault, it is Putin’s decision.” 

The notion that power belongs to people is one which the Russians have long been denied and deprived of. They had too brief of a democratic period to realize this. And Putin failed to realize that Ukraine has had this period long enough to be unwilling to relinquish democracy or freedom. 

Why? We can just assume. As the Ukrainian media analyst Otar Dovzenko writes, “Putin and his administration came to believe in their own propaganda.” They failed to accept the truth: Ukraine is an established, unique and completely independent nation. Now Russian soldiers are puzzled to find that even the Russian-speaking population are wrapped in Ukrainian flags and are stopping tanks with their bare hands as they tell them to fuck off.  And their failure to face the truth is one of our greatest strengths now..


UKRAINISCH: ​​«Навчена незалежність» українців або чому Путін прорахувався
«У Києві жінка збила з балкона російський дрон банкою солоних огірків. Як вони очікували окупувати цю країну?», – написала Любов Цибульська у своєму Twitter. Засновниця Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при Міністерстві культури та інформаційної політики України.

Ця історія про мариновані огірки – одна з останніх історій, яка підтримує наш настрій. До цього ми чули про ромів, які вкрали російський танк і працівника пошти, який збив російський літак, а також про стару жінку, яка давала проносне російським окупантам.

Деякі з цих історій цілком правдиві. Інші – перевірити неможливо.
Але ці історії, не лише важливі історії про війну. Вони показують нам, чому Путін прорахувався щодо України.
Він думав, що вторгся в країну, яка буде мовчки підкорятися кожному фальшивому лідеру, якого хотіла нав’язати Росія. Натомість їх зустріли з величезним обуренням на всіх рівнях українського суспільства.

За кілька тижнів до війни я відвідувала тренінг, організований громадською організацією «Жіноча гвардія». Тренінг мав на меті навчити жінок навичкам самооборони та виживання під час війни. Конференц-зал Київського інституту післядипломної освіти був переповнений жінками та журналістами.
Я дала інтерв’ю одному канадському медіа. Я розповідала їм, які ми стривожені, але безстрашні. Що ми будемо чинити опір, але що нам потрібно більше знань, щоб вижити.

І тоді я сказала: «Росія не усвідомлює, наскільки різко змінилася Україна». Але подальші події показали, що навіть я недооцінила наскільки погано вони нас знають.
І це гарна новина!
Тому що це одна з причин, чому Путін може залишити свої мрії про «захоплення Києва за три дні».

Я зрозуміла, наскільки глибоким було це наше нерозуміння, коли Росія привезла колишнього президента Віктора Януковича до Мінська, щоб поновити його як президента в Києві. Цю новину одноголосно сміхом зустріла вся Україна.

Віктор Янукович втік з України після революції 2014 року. Він не зміг утримати Україну на європейському шляху і жорстоко придушував протести. Але ми змусили його тікати. Україна обрала демократичне майбутнє і усвідомила, що погляди та вимоги людей мають значення, і що ми дійсно маємо владу впливати на напрямок власної країни.
На жаль, більшість пострадянських країн, які досі несуть тягар російської окупації та адміністрації, не змогли повторити український успіх.

Що зробило Україну винятком?

Це неможливо пояснити одним реченням. Я маю дати вам короткий путівник про події, які сформували демократичну боротьбу сучасних українців.

Навчена незалежність

Багато людей знають про «навчена безпорадність». Це психічний стан, при якому організм змушенийтерпіти несприятливі подразники або подразники, які є болючими або неприємними іншим
чином. І ця ситуація непідвладна людині. В результаті людина починає вірити в свою неспроможність досягти цілей.

Але я б сказав, що українці перебувають у стані «навченої незалежності».Кожна успішна акція протесту чи революція вчить українців, що воля народу має значення.

Ось деякі ключові події:
Революція на граніті. Студентська кампанія протесту, яка відбулася в Києві в жовтні 1990 року, безпосередньо перед здобуттям Україною незалежності. Переломним моментом революційних подій стало голодування студентів.

Основними вимогами протестувальників були:

- Не підписувати новий союзний договір.

- Військова служба українців лише на території Української Радянської Соціалістичної Республіки.

- Націоналізація власності Комуністичної партії України.

- Відставка Голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола.

На одному з плакатів написано:
«Краще померти, ніж жити в Радянському Союзі».
Всі вимоги були задоволені в тій чи іншій мірі, але не повністю.

Вбивство українського журналіста Георгія Гонгадзе.
Георгій Гонгадзе був видатним українським журналістом. На початку 90-х, коли ЗМІ в Україні зазнали цензури, він не боявся різко і відкрито критикувати владу. Він був добре відомий своєю сильною позицією проти другого президента України Леоніда Кучми. Гонгадзе зник у вересні 2000 року, а через два місяці його знайшли обезголовленим у лісі. Його смерть викликала кілька хвиль протестів. Протестувальники вимагали ретельного та прозорого розслідування та агітували під гаслом «Україна без Кучми». Ці протести сприяли консолідації демократичних сил, що в кінцевому підсумку призвело б до чергової перемоги українського продемократичного руху.

Помаранчева революція. Основною причиною Помаранчевої революції була фальсифікація результатів під час президентських виборів 2004 року. В результаті, протестувальники домоглися повторного голосування після того, як початкові результати другого туру виборів були анульовані.

І, нарешті, Революція Гідності, що поклало край корумпованому режиму президента Віктора Януковича. Революція гідності стала точкою неповернення. Україна обрала демократію та європейське майбутнє.

Я лише згадала ці останні події, але наші політичні традиції із Росією століттями відрізнялися. Значна частина території сучасної України входила до складу Великого князівства Литовського, а згодом – до Речі Посполитої, яка відома багато віковими традиціями шляхетської демократії та релігійної терпимості. Після всіх цих подій (і багатьох інших, про які не згадувалося) український народ зрозумів, що все залежить від нього.

Особливо чітко різниця між Росією та Україною відчувається, коли ми спілкуємося з нашими родичами з Москви, Санкт-Петербургу чи Нижнього Новгорода, намагаючись переконати їх протестувати проти військових злочинів Путіна.

Здебільшого ми чуємо від них: «Що ми можемо зробити?», «Це не наша вина, це рішення Путіна». Думку про те, що влада належить людям, росіяни довго заперечували і відкидали. У них був занадто короткий демократичний період, щоб усвідомити це.
І Путін не зміг усвідомити, що в Україні було достатньо тривалого періоду, щоб вона не бажала відмовлятися від демократії та свободи.

Чому? Ми можемо лише припустити.

Як пише український медіа-аналітик Отар Довженко, «Путін і його адміністрація повірили у свою пропаганду». Їм не вдалося прийняти істину: Україна – усталена, унікальна і цілком незалежна нація. Тепер російські солдати з подивом виявляють, що навіть російськомовне населення закутане в українські прапори та голими руками зупиняє танки, коли вони кажуть їм від’їхати. І їхня нездатність дивитися правді в очі є зараз однією з наших сильних сторін..

RUSSISCH: «Выученная независимость» украинцев или почему Путин просчитался

«В Киеве женщина сбила с балкона российский дрон банкой соленых огурцов. Как они ожидали оккупировать эту страну?»написала Любовь Цыбульская в своем Twitter. Основательница Центра стратегических коммуникаций и информационной безопасности при Министерстве культуры и информационной политики Украины.

Эта история о маринованных огурцах – одна из последних историй, поддерживающая наше настроение. До этого мы слышали о ромах, укравших российский танк и сбившего российский самолет работником почты, а также о старой женщине, которая давала слабительное российским оккупантам.

Некоторые из этих историй вполне правдивы. Остальные – проверить невозможно. Но эти истории не только важные истории о войне. Они показывают нам, почему Путин просчитал на счет Украины. Он думал, что вторгнется в страну, которая будет молча повиноваться каждому фальшивому лидеру, которого хотела навязать Россия. Вместо этого их встретили с огромным возмущением на всех уровнях украинского общества.

За несколько недель до войны я посетила тренинг, организованный общественной организацией "Женская гвардия". Тренинг был нацелен научить женщин навыкам самообороны и выживания во время войны. Конференц-зал Киевского института последипломного образования был переполнен женщинами и журналистами.
Я дала интервью одному канадскому медиа. Я рассказала им, как мы встревожены, но бесстрашны. Что мы будем сопротивляться, но что нам нужно больше знаний, чтобы выжить. И тогда я сказала: "Россия не осознает, насколько резко изменилась Украина".

Но дальнейшие события показали, что даже я недооценила, насколько плохо они нас знают.
И это хорошая новость!
Потому что это одна из причин, почему Путин может оставить свои мечты о «захвате Киева за три дня». И я поняла, насколько глубоким было наше непонимание, когда Россия привезла бывшего президента Виктора Януковича в Минск, чтобы восстановить его как президента в Киеве. Эту новость единогласно смехом встретила вся Украина.

Виктор Янукович скрылся из Украины после революции 2014 года. Он не смог удержать Украину на европейском пути и жестоко подавлял протесты. Но мы заставили его убежать. Украина выбрала демократическое будущее и осознала, что взгляды и требования людей имеют значение, и мы действительно имеем власть влиять на направление собственной страны. К сожалению, большинство постсоветских стран, до сих пор несущих груз российской оккупации и администрации, не смогли повторить украинский успех.

Что сделало Украину исключением?
Это невозможно объяснить одним предложением. Я должна дать вам краткий путеводитель о событиях, сформировавших демократическую борьбу современных украинцев.

Выученная независимость

Многие знают об «выученной беспомощности». Это психическое состояние, при котором организм вынужден терпеть неблагоприятные раздражители или раздражители, болезненные или неприятные иным образом. И эта ситуация неподвластна человеку. В результате человек начинает верить в свою несостоятельность достичь целей. Но я бы сказала, что украинцы находятся в состоянии выученной независимости. Каждая успешная акция протеста или революция учит украинцев, что воля народа имеет значение.

Вот некоторые ключевые события:
Революция на граните. Студенческая кампания протеста, которая прошла в Киеве в октябре 1990 года, непосредственно перед обретением Украиной независимости. Переломным моментом революционных событий стало голодание студентов.

Основными требованиями протестующих были:

- Не подписывать новый союзный договор.

- Военная служба украинцев только на территории Украинской Советской Социалистической Республики.

- Национализация собственности Коммунистической партии.

- Отставка Председателя Совета Министров УССР Виталия Масола.

На одном из плакатов написано:
«Лучше умереть, чем жить в Советском Союзе».
Все требования были удовлетворены в той или иной степени, но не полностью.

Убийство журналиста Георгия Гонгадзе.
Георгий Гонгадзе был выдающимся украинским журналистом. В начале 90-х, когда СМИ в Украине подверглись цензуре, он не боялся резко и открыто критиковать власть. Он был хорошо известен своей сильной позицией против второго президента Украины Леонида Кучмы.

Гонгадзе пропал в сентябре 2000 года, а через два месяца его нашли обезглавленным в лесу. Его смерть вызвала несколько протестных волн. Протестующие требовали тщательного и прозрачного расследования и агитировали под лозунгом "Украина без Кучмы". Эти протесты способствовали консолидации демократических сил, что в конечном счете привело к очередной победе украинского про демократического движения.

Оранжевая революция. Основной причиной Оранжевой революции были фальсификации выборов во время президентских выборов 2004 года. В результате, протестующие добились повторного голосования после того, как первоначальные результаты второго тура выборов были аннулированы.

И, наконец, Революція Гідності, что положило конец коррумпированным режиму президента Виктора Януковича. Революція Гідності стала точкой невозвращения. Украина избрала демократию и европейское будущее.
Я только вспомнила несколько последних событий, но наши политические традиции с Россией веками отличались. Значительная часть территории современной Украины входила в состав Великого княжества Литовского, а впоследствии – Речи Посполитой, которая известна многовековыми традициями шляхетской демократии и религиозной терпимости.
После всех этих событий (и многих других, о которых не упоминалось), украинский народ понял, что все зависит от него. Особенно четко ощущается разница между Россией и Украиной, когда мы общаемся с нашими родственниками из Москвы, Санкт-Петербурга или Нижнего Новгорода, пытаясь убедить протестовать против военных преступлений Путина.

В большинстве случаев мы слышим от них: "Что мы можем сделать?", "Это не наша вина, это решение Путина". Мнение о том, что власть принадлежит людям, россияне долго отрицали и отвергали. У них был слишком короткий демократический период, чтобы понять это. И Путин не смог осознать, что в Украине было достаточно длительный период, чтобы она не желала отказываться от демократии и свободы.

Почему? Мы можем только предположить.

Как пишет украинский медиа-аналитик Отар Довженко, Путин и его администрация поверили в свою же пропаганду. Им не удалось принять истину: Украина – устоявшаяся, уникальная и совершенно независимая нация. Теперь российские солдаты с удивлением обнаруживают, что даже русскоязычное население закутано в украинские флаги и голыми руками останавливает танки, когда они говорят им уехать. И их неспособность смотреть в глаза, является сейчас одной из наших сильных сторон.

Neueste Artikel

Die andere Seite Schwedens

Beinahe täglich berichten Medien über die anhaltende Gewalt in Wohngebieten und auf offener Straße. Bei Schießereien und Explosionen sterben Menschen oder werden verletzt. Wo? In dem eigentlich als friedlich geltenden Land Schweden.

KATAPULT-Ausgabe 26 ist da!

Es geht um Avocados und Drogen, den Hund als Arbeitnehmer und Serienmörder. Super Kombination!

Das Los der Inseln

Auf den Nordseeinseln sind die Sommerferien kürzer. Weil viele Bewohner:innen der Inseln im Gastgewerbe tätig sind, können sie in der Feriensaison nur bedingt selbst in den Urlaub fahren. Als Ausgleich haben sie im Herbst länger frei.